День 2. Спостереження за класом

   

    Оскільки попередній день був насичений загальним знайомством зі школою, то сьогоднішній день практики був присвячений спостореженню за особливостями міжособистісною взаємодією учнів на уроках та перервах.  Були проведені бесіди з класним керівником та вчителями з метою отримання інформації щодо особливостей міжособистісних стосунків у класі.
    Відразу зацікавив нестандартний підхід до учнівської громадськоїх роботи. Класна година, на якій були роздані обов`язки для кожного учня, була проведена у формі ділової гри - суду. В процесі судового засідання було враховано показання "свідків" стосовно найкращих якостей учня та його сильних сторін, а також винесено "вердикт" після перемовин "присяжних" (в обличчі лідерів класу) та судді (в обличчі класного керівника). По завершенню цієї години у якості звіту був запропонований "Витяг з протоколу виборів 10 класу", з такими цікавими посадами: Милосердя, Тріумф, Глобус, Олімп, Правекс-клуб та ін.
    А також у 10 класі є традиція спільних святкувань днів народжень: для іменинника заздалегідь кожен учень пише своє привітання на невеликому аркуші паперу, який потім складається в невеликий квадрат і додається до святкового ковпака. Цей конус розташовують на парті іменинника, який зранку переглядає свої вітання. Впродовж дня також передбачено святкову програму з невеличкими іграми на перервах, які готують однокласники.
    Загалом панує творча атмосфера, яка сприяє згуртуванню класу. Але оскільки в класі 30 учнів, то всеж-таки існують мікрогрупи, які спілкуються між собою ближче, ніж з однокласниками.
    Також я відвідала урок геометрії. Слід зауважити, що організаційний момент був трішки затягнутим, адже учні після перерви довго приходили в робочий стан, але вчитель вправно налаштувала їх на працю, оголошуючи мету уроку та короткий план. Тема уроку: Теорема синусів та косинусів. Обчислення площі за формулою герона.  Вчитель наголосив, що сьогодні буде урок-повторення минулого матеріалу, адже вона викладала вперше в цьому класі і не могла оцінити їх рівень знань. Любов Юріївна побудувала прямокутний трикутник, при цьому звернула увагу учнів, що в даному випадку зручніше побудувати трикутник не так, як звикли, а "покласти" його на гіпотенузу, оскільки так простіше буде показати співвідношення. Далі розглядали відповідні пари подібних трикутників, звідки виводили нові для учнів формули. Після цього, вже для загального випадку, учні намагалися самостійно відтворити усі формули, зробили певні висновки. Коли увесь теоретичний матеріал було розглянуто, перейшли до розв'язування задач. Загалом в учнів була задіяна довільна увага, оскільки вони розуміли, що далі матеріал буде складніший й потрібно зараз згадати основні моменти. 
   Також я звернула увагу, що вчителька використовували задачі практичного змісту, які допогли краще логічно зрозуміти умову задачу та знайти її розв`язок. Один учень працював біля дошки, інші допомогали з місця. За урок встигли розв`язати по одній задачі на кожну теорему, та одну практичну задачу на формулу Герона. Емоційний стан учнів був задовільним, але більшість відволікалась на свої справи.

День 1. Знайомство з адміністрацією школи та класом

   

                  Інформаційна довідка про КСШ№9 

     Сьогодні день, на який з хвилюванням чекали ми всі. Так, ми вийшли на активну педагогічну практику в школу. Для мене також це перший день на робочому місці, адже я влаштувалася на посаду інженера-електроника. На мою думку, цьому сприяло засвоєння другої спеціальності - інформатика, яка стала головним рушієм по життю.  

    День видався досить насиченим та емоційним. Він розпочався зі знайомства зі спеціалізованою школою КСШ9, педагогічним колективом, завучем школи та вчителем-предметником Любов Юрієвною, яка відразу надала доступ до методичної літератури та математичних посібників. 

   Мене було закріплено на час педагогічної практики за 10 класом, отож особливо плідно ми вели бесіду з класним керівником - Євгенією Олександрівною на предмет загальної характеристики класу. Учні також проявили інтерес до моєї появи в класі, уважно слухали мою невеличку розповідь про мету мого перебування в школі та були в очікуванні нових форм спілкування, цікавих уроків та позакласних заходів.  В цілому, можна сказати, що учні з повагою ставляться до свого класного керівника та до інших вчителів.

   Я ознайомилась з календарним планом вчителя математики і з планом виховної роботи класного керівника та порадилася щодо нашої співпраці. Також, сьогодні я мала можливість відвідати уроки вчителів-предметників, ознайомитися з методикою їх викладання, прийомами навчальної роботи, а також із методами підтримки дисципліни у класі. 

                   

Настановча конференція(інструктаж з питань організаціїі проведення педагогічної практики)

    

     Активна виробнича практика розпочалася з настановчої конференції, де методисти кафедри психології, педагогіки, математики та інформатики ознайомили студентів з вимогами до проходження педагогічної практики. Також було наголошено, що у процесі практики відбувається виховання у студентів стійкого інтересу до професії вчителя, потреби в педагогічній самоосвіті; закріплення, поглиблення та синтезування психолого-педагогічних, методичних і мовних знань у процесі їх використання для вирішення конкретних навчальних завдань; свідоме застосування студентами теорії навчання в практичній діяльності, усвідомлення її професійної значущості; формування та розвиток професійних навичок і вмінь; розвиток у студентів вміння здійснювати самоконтроль, самоаналіз та об'єктивну самооцінку своєї педагогічної діяльності; ознайомлення з сучасним етапом навчально-виховної роботи в школі, передовим педагогічним досвідом; вироблення творчого, дослідницького підходу до педагогічної діяльності. 

  

     В процесі обговорення завдань з кожної кафедри виникла необхідність визначитися з форматом здачі звітної документації, у результаті якої виділили паперовий та електронний формат звітності.

     Після цього нам дали поради стосовно співпраці з адміністрацією школи, класним керівником та класом. Було повідомлено про права та обов'язки, які має студент-практикант, а також проведено інструктаж з техніки безпеки.

     Наприкінці оголосили розподіл по школам, назвали директорів шкіл, а також методистів, які закріплені за певною школою, а також побажали творчого успіху та приємних вражень від виконуваної роботи та успішного проходження практики!

Як формують репрезентативну вибірку?

     Значна частина статистичних досліджень пов'язана з описом великих сукупностей об'єктів. Якщо цікавлюча нас сукупність дуже чисельна або її елементи малодосяжні або існують інші причини, що не дозволяють вивчати відразу всі її елементи, то звертаються до вивчення якоїсь частини цієї сукупності. Така частина сукупності вибрана для повного дослідження усіх елементів називається вибіркою або вибірковою сукупністю, а уся множина досліджуваних елементів називається генеральною сукупністю.

     Вибірка буде репрезентативною, якщо відбір елементів у вибірку проводиться випадково. Це означає, що всі елементи генеральної сукупності мають однакову вірогідність потрапити у вибірку.

     ВИБІРКА РЕПРЕЗЕНТАТИВНА — відібрана за принципами випадковості частина сукупності (тестованих), яка з певною точністю відтворює всю генеральну сукупність за складом тестованих та їхніми основними статистичними характеристиками (середнім балом, часткою успішних або помилкових відповідей тощо).

     Таким чином, для того щоб провести обстеження великої сукупності, наприклад, усіх студентів України, необхідно зробити вибірку із великої почаė ткової сукупності, наприклад, усіх студентів міста Кривий Ріг, обстежити цю вибірку. Після цього необхідно з'ясувати як інформація, отримана від вибірки може бути використана для вивчення великої початкової сукупності усієї країни.

     У більшості статистичних досліджень потрібно з деякої генеральної сукупності сформувати вибірку згідно заданим показникам адекватності. На підставі властивостей випадкової вибірки і висунутого критерію ефективності необхідно оцінити вибіркові статистичні характеристики. По вибірковим характеристикам наеобхідно методом математичної індукції зробити висновок про характеристики усієї генеральної сукупності досліджуваних об'єктів.

    Процес формування вибіркової сукупності в повністю можна описати за допомогою таких п'яти характеристик.

1. Кількість ступенів відбору.

2. Тип виділених об'єктів репрезентації при переході від од­ного ступеня відбору до іншого.

3. Тип районування виділених об'єктів репрезентації на про­міжних ступенях відбору.

4. Способи відбору об'єктів репрезентації та одиниць спосте­реження на кожному ступені.

5. Розмір та обсяг вибіркової сукупності (кількість одиниць спостереження, відібраних на останньому ступені відбору)

    Ступінь відбору

    Об'єкт репрезентації слід відрізняти від одиниці спостережен­ня.

    Об'єктами репрезентації називають елементи вибіркової сукупності, тобто територіальні спільноти та організації, в яких, у свою чергу, концентруються одиниці спостереження.

    Одиниці спостереження — це елементи сформованої вибіркової сукуп­ності, які безпосередньо є джерелом соціальної інформації. І об'єк­ти репрезентації, і одиниці спостереження становлять соціальні об'єкти, яким властиві характеристики, що є суттєвими для пред­мета конкретного дослідження. Об'єкт репрезентації та одиниці спостереження можуть збігатися й відрізнятися

    Виділяють два типи об'єктів репрезентації: політико-адміністративні одиниці (область, різні види населених пунктів, сільра­ди тощо) і промислові та сільськогосподарські підприємства, уста­нови, заклади освіти тощо. На кожному проміжному ступені відбо­ру процес виділення об'єктів репрезентації починається з групу­вання їх за певними ознаками у типологічні групи, з яких виді­ляються один або кілька найтиповіших представників. 

    Під спо­собом районування виділених на проміжних ступенях відбору об'єктів репрезентації розуміють алгоритми або методи типологізації їх (або одиниць спостереження) у групи, з яких відбира­ють найтиповіших представників.

    Тип відбору об'єктів репрезентації та одиниць спостереження:

• Під ви­падковим відбором одиниць сукупності будемо розуміти відбір, за якого кожна одиниця генеральної сукупності матиме однакову або майже однакову ймовірність потрапити до вибіркової сукуп­ності. 

• Невипадковим (спрямованим) будемо називати відбір, за якого одиниці вибіркової сукупності відібрані за певним кри­терієм. Випадкові та невипадкові типи відборів мають кілька видів. Коротко охарактеризуємо кожний з них.

• Імовірнісні відбори. Під імовірнісними розуміють відбори, за яких, по-перше, кож­на одиниця генеральної сукупності зберігає рівну або майже рівну ймовірність бути відібраною до вибіркової сукупності і, по-друге, сформована таким чином вибіркова сукупність має бути досить великою за обсягом.

• Районований відбір. Одним із видів випадкового відбору є районований відбір. Теорія та практика вибіркового методу свідчать, що ймовірніс­ний відбір використовується порівняно рідко (лише у 8 % загаль­ної кількості типів відборів), оскільки, з одного боку, в більшості випадків його можна помітно поліпшити, виходячи з економіч­них критеріїв, а з іншого — дуже часто його просто неможливо застосовувати. 

• Гніздовий відбір. Під гніздом розуміють проміжний об'єкт дослідження, який відбирається на кожному ступені і є висхідною сукупністю для наступного відбору. Гніздами можуть бути різні одиниці відбору, починаючи з міста, району і закінчуючи виробничими бригада­ми, сім'ями та ін. 

• Систематична вибірка — це, як правило, вибірка з різних алфавітних списків, картотек тощо. Відбір одиниць відбувається через один і той самий інтервал (крок) у вихідному алфавітному чи пронумерованому списку, до того ж номер у списку, з якого починається відбір, визначається випадково.

• Квотний відбір. Найпоширенішим серед невипадкових методик формування вибіркової сукупності є квотний відбір. Відбір за квотами передбачає наявність статистичних даних за низкою сут­тєвих або корелюючих з ними характеристик генеральної сукуп­ності. Відповідно до складу генеральної сукупності встановлю­ють квоти для певних суттєвих ознак (переважно соціально-де­мографічних). У такий спосіб намагаються досягти адекватності вибіркової та генеральної сукупностей.

     Таким чином, найважливішою властивістю статистичної обробки даних є проблема репрезентативності вибірки. Вибірка повинна адекватно відображати властивості генеральної сукупності. Репрезентативна вибірка гомоморфна генеральній сукупності. В забезпеченні репрезентивності вибірок слід виходити з вивчення властивостей генеральної сукупності. Репрезентативність вибірки досягається випадковістю відбору, коли кожний елемент генеральної сукупності має однакову ймовірність бути відібраним. При оцінюванні репрезентабельності вибірки враховується те, яким чином отримана вибірка, і те, яку кількість показників генеральної сукупності "перекривають" показники вибірки.

Першоджерела:

1. https://studfiles.net/preview/5835478/page:7/2. В.П Авраменко, П.Ċ.Ткаченко  О.В. Попов / Харківський національний університет радіоелектроніки, Харків. - М: Формування репрезентативних вибірок для статистичних досліджень. Режим доступу: file:///C:/Users/HELGA/Downloads/zhups_2011_2_21.pdf3. https://pidruchniki.com/81130/sotsiologiya/reprezentativni_nereprezentativni_vibirki

Соціологічне дослідження: суть, види, складові, методи, цілі

Соціологічне дослідження – це вид систематичної пізнавальної діяльності, що складається з логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, спрямованих на глибоке вивчення, аналіз і систематизацію соціальних фактів і процесів.

Основне завдання соціологічних досліджень - добування фактів про соціальну дійсність, її окремі явища, сторони. У соціологічних дослідженнях здійснюється аналіз характерних рис та особливостей конкретних спільнот та груп населення, які працюють у різних галузях народного господарства, що відбираються для аналізу на основі різних критеріїв і показників. Це можуть бути багатодітні сім’ї, довгожителі, слухачі радіопередач, телеглядачі, представники аудиторії театру, кіно, особи, які здійснили дії девіантної поведінки тощо. У даному випадку виникає потреба отримати такі показники, які б давали змогу охопити якомога більше ознак, характеристик та рис конкретної групи, яка підлягає вивченню.

Об’єктом соціологічного дослідження може виступати носій конкретної соціальної проблеми, яка турбує соціальну спільноту, групу, а також соціальні інститути, соціальні явища та процеси тощо. Об’єкт виступає носієм суб’єктивного фактору в суспільстві, відрізняється свідомою активністю, проявом волі, наявністю інтересів, цінностей та мотивів, він часто-густо досить складний та поліфункціональний, може мати в собі протиріччя, репрезентувати статистичну та вірогідну природу. Досить часто вивчати об’єкт доводиться в динаміці розвитку у взаємозв’язку з іншими об’єктами, які мають унікальний та неекспериментальний характер побутування в соціальному часі та просторі

Предметом дослідження може виступати окрема характеристика чи ознака об’єкта соціологічного дослідження. Таким чином, у предметі соціологічного дослідження знаходять теоретичне відображення істотні взаємозв’язки проблеми й об’єкта дослідження.

Соціологічне дослідження складається з трьох основних етапів: підготовчого (розробка програми дослідження), основного (проведення емпіричного дослідження), завершального (обробка й аналіз даних, формування висновків і рекомендацій). Кожний етап включає в себе ряд важливих процедур.

Етапи соціологічного дослідження умовно можна звести до трьох, хоча різні дослідники по-різному подають їх кількість:

• 1) Підготовчо-організаційний: розробка програми та робочого плану дослідження;’ підбір, підготовка та інструктаж виконавців; розробка та розмноження інструментарію (анкети, бланка інтерв’ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу документів тощо) та допоміжних документів; вирішення питань офісу, транспорту, зв’язку тощо. На цьому етапі проводиться пілотне дослідження для перевірки надійності інструментарію, його коригування, розробка остаточних його варіантів.
• 2) Польовий (основний): збирання первинної соціологічної інформації та контроль її якості.
• 3) Заключний: підготовка інформації до опрацювання (кодування), обробка інформації (створення комп’ютерної бази даних), аналіз результатів, формулювання висновків та рекомендацій, представлення результатів. Завершується цей етап складанням звіту про виконане дослідження з викладенням його результатів, висновків, рекомендацій. До звіту оформляються додатки, у яких вміщують таблиці, дані яких ілюструють положення всіх розділів звіту. Тут також подають основні методичні матеріали, за якими велося дослідження.

Формулювання гіпотези - заключна частина теоретичної підготовки емпіричного соціологічного дослідження. У широкому значенні гіпотеза (від грец. hypothesis – передбачення) – наукове припущення або гіпотетичне судження про закономірності (причинні зв’язки) явищ та процесів, істинність яких невизначена.

Гіпотеза в соціологічному дослідженні – це науково обґрунтоване передбачення про структуру соціальних об’єктів, характер елементів та зв’язків між ними, про механізми їх функціонування та розвитку. У соціологічному дослідженні гіпотеза може виконувати декілька ролей. Насамперед вона допомагає визначити явища, факти та процеси, серед яких потрібно шукати відповідь. Більш того, вона визначає більш-менш чітке формулювання самого запитання, а також передбачає вихід за межі наявного знання, націлює соціолога на певний результат.

Існують такі вимоги до гіпотез:

• 1. Гіпотеза не повинна мати суперечностей щодо неодноразово перевірених фактів та теорій;
• 2. Вона повинна поширюватися на всі без винятку явища та процеси, які підлягають аналізу;
• 3. Гіпотеза не повинна містити понять, які не мають конкретної емпіричної інтерпретації та яку неможливо перевірити.
•  4. Гіпотеза повинна “передбачати” способи її перевірки.

Попереднє висування гіпотез визначає внутрішню логіку дослідження. Гіпотези сприяють оперативності дослідження, підказують правильний вибір об’єкта і методів збору емпіричної інформації. Досить важливо, щоб гіпотези не обмежували наукового пошуку і не визначали заздалегідь його результатів. Соціологічні гіпотези мають бути сформульовані однозначно, без використання не визначених чітко понять. Джерелами висування гіпотез можуть бути маловідомі факти, аналогії, буденна свідомість, здоровий глузд, неординарні ідеї тощо

Типологія соціального дослідження:

В українській соціологічній думці є різні погляди щодо класифікації конкретносоціологічних досліджень. Існують такі класифікації соціологічного дослідження:
За предметом дослідження – соціально-економічні, соціально-політичні, соціальнопедагогічні тощо; 
За метою визначення динаміки розвитку об’єкта – повторні, панельні, моніторингові; 
За методом дослідження – розвідувальні (пілотажні та зондажні); 
За типом та рівнем – теоретичні, емпіричні, емпірико-теоретичні, фундаментальні, прикладні; За умовами дослідження – польові, лабораторні; 
За отриманими знаннями – новаторські, компілятивні; 
За роллю в науці – фіксування фактів, перевірка гіпотез, узагальнюючі, аналітичні, прогностичні, ретроспективні; 
За масштабом об’єкта – міжнародні, загальнодержавні, регіональні, всезагальні, вибіркові, локальні, галузеві тощо.

Вибір того чи іншого виду соціологічного дослідження залежить як мінімум від таких обставин:

• 1. Соціального замовлення чи потреби конкретної установи або організації;
• 2. Мети, практичної і наукової доцільності дослідження;
• 3. Сутності і специфіки соціальної проблеми, яка обрана предметом розвідки.

Методи проведення соціологічних досліджень. При розгляді цього питання слід зазначити, що жоден з методів соціологічних досліджень не є універсальним, але має свої чітко визначені пізнавальні можливості. А тому не існує взагалі «добрих» чи «поганих» методів, є методи або адекватні або неадекватні поставленому дослідником завданню; надійність методу забезпечується не тільки його обґрунтованістю, але й дотримуванням правил його застосування.

Найбільш економічним з точки зору затрат праці та аналіз документів. Він має й ряд інших переваг у порівнянні з іншими методами. Аналіз документів дозволяє оперативно отримувати фактографічні дані, наприклад про підприємство в цілому і його робітників та службовців. Ця інформація носить об'єктивний характер. Але при цьому не можна забувати про обмеження, які зв'язані з якістю такої інформації.

Важливий метод соціологічного дослідження - спостереження. У соціологічному дослідженні під спостереженням мається на увазі метод збору первинних емпіричних даних, котрий полягає у свідомому, цілеспрямованому, систематизованому, безпосередньому сприйнятті й реєстрації соціальних фактів, які можна проконтролювати й перевірити. Головною перевагою безпосереднього спостереження є те, що воно дозволяє фіксувати події та елементи людської поведінки в момент їх здійснення, в той час як інші методи збору первинних даних базуються на попередніх або ретроспективних судженнях індивідів.

Спостереження як метод застосовується тоді, коли інформація, яка необхідна досліднику, не може бути отримана ніякими іншими способами. Так буває, якщо не хочуть чи не можуть детально описати послідовність своїх дій. Спостереження використовується як джерело інформації для побудови гіпотез, служить для перевірки даних, отриманих за допомогою інших методів.

Найбільш поширений вид опитування - анкетування. Воно є груповим і індивідуальним. Групове опитування застосовується за місцем роботи або навчання. Один анкетер найбільш ефективно працює з 15-20 особами. При цьому досягається 100% повернення анкет, підтримуються взаємні стосунки між анкетерами й респондентами. При індивідуальному анкетуванні анкети розповсюджуються на робочих місцях чи за місцем проживання респондентів. Термін повернення анкет заздалегідь обговорюється.

Соціологічна анкета - це система запитань, об'єднаних єдиним дослідницьким задумом і спрямованих на з'ясування кількісно-якісних характеристик об'єкта і предмета аналізу. До анкети висувається ряд вимог, яких треба дотримуватись при їх конструюванні. Запитання соціологічних анкет повинні класифікуватися за змістом (про факти свідомості, поведінки, особу респондентів), за формою (відкриті й закриті, прямі й непрямі), за функціями (основні й неосновні) тощо.

Інтерв'ювання. Цей метод опитування зараз використовується рідше, ніж методи анкетування. Інтерв'ю беруть за місцем роботи, за місцем проживання. Розрізняють три види інтерв'ю: формалізоване, фокусовано, вільне.

Метод експертної оцінки. Для її проведення як методу збирання необхідних даних насамперед формується група добре поінформованих осіб, які відбираються за такими ознаками: професійний статус (посада, науковий ступінь і вчене звання, стаж роботи тощо); результати тестування (з урахуванням оцінки їхньої попередньої діяльності як експертів) та атестації їх колегами. Враховуються також громадська думка, імідж кожного у даній сфері суспільного життя. Основний робочий інструментарій експертних опитувань - анкети або бланк-інтерв'ю, опрацьовані за спеціальною програмою. Згідно з цим процедура одержання інформації може виглядати як анкетування чи інтерв'ювання експертів.

Соціальний експеримент як метод збирання соціологічної інформації. Для поглибленого аналітичного вивчення соціальної реальності в соціології використовують соціальний експеримент як метод збору інформації про чинники, які на неї впливають, результати та наслідки такого впливу. Це метод одержання інформації в умовах, які контролюються і керуються, тобто в експериментальній групі чи колективі, що вимагає створення відповідної експериментальної ситуації. Головне завдання експерименту полягає в тому, щоб, вибравши для експериментування ту чи іншу групу, впливати на неї певними факторами і стежити за зміною характеристик, які цікавлять дослідників для вирішення завдань управління суспільними процесами.

Соціометричний метод. Перед соціологами постають завдання, які пов'язані з вивченням соціальних і соціально-психологічних процесів у малих групах - бригадах, відділах, малих підприємствах, спеціальних командах тощо. При вивченні таких малих груп ефективно себе зарекомендували методи соціометрії. Термін «соціометрія» походить від сполучення коренів двох латинських слів: socis - товариш, співучасник, компаньйон і metrum - вимір. Соціометричний метод застосовується на рівні мікросоціології, тобто на стику соціології та соціальної психології і пов'язаний із вивченням міжособистих відносин у малих групах. Тому метод соціометричного опитування, в якому основним робочим інструментом є питання соціометричної анкети (тести), дозволяє глибше проникнути у стосунки всередині групи, визначити її лідера.

Висновок. Розглянувши основні соціологічні методи збирання інформації, можна зробити узагальнюючий висновок:

•       По-перше, їх діапазон досить широкий і кожний із них характеризується тими чи іншими позитивами.
•       По-друге, ефективному проведенню соціологічних досліджень сприяє раціональний вибір і комплексне поєднання певних методів, залучення фахівців різного профілю: соціологів, соціальних психологів, математиків, педагогів та інших спеціалістів.
•       По-третє, доцільність застосування того чи іншого методу у даному дослідженні залежить від потенціалу методу, від змісту і завдань дослідження, ступеня опрацювання проблеми, людських, фінансових і економічних ресурсів, якими володіє дослідницький колектив.
•       По-четверте, часто для збирання соціологічної інформації використовуються комбінації різних методів, що нерідко формує нові методи її збирання та аналізу, сприяє утворенню нових нетрадиційних способів отримання даних (наприклад, фокус-група, мозкова атака тощо).

     Пропоную до перегляду відео-презентацію за цим матеріалом:

Першоджерела:1. Вербець В.В. Методологія та методика соціологічних досліджень: Навчальнометодичний посібник. – Друге вид. доп. і перероб. – Рівне: РДГУ: Інститут соціальних досліджень, 2006. – c
Режим доступу: https://eprints.oa.edu.ua/376/1/metodolog.pdf
2. http://dn.khnu.km.ua/dn/k_default.aspx?M=k0109&T=09&lng=1&st=0