Соціологічне дослідження: суть, види, складові, методи, цілі

Соціологічне дослідження – це вид систематичної пізнавальної діяльності, що складається з логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, спрямованих на глибоке вивчення, аналіз і систематизацію соціальних фактів і процесів.

Основне завдання соціологічних досліджень - добування фактів про соціальну дійсність, її окремі явища, сторони. У соціологічних дослідженнях здійснюється аналіз характерних рис та особливостей конкретних спільнот та груп населення, які працюють у різних галузях народного господарства, що відбираються для аналізу на основі різних критеріїв і показників. Це можуть бути багатодітні сім’ї, довгожителі, слухачі радіопередач, телеглядачі, представники аудиторії театру, кіно, особи, які здійснили дії девіантної поведінки тощо. У даному випадку виникає потреба отримати такі показники, які б давали змогу охопити якомога більше ознак, характеристик та рис конкретної групи, яка підлягає вивченню.

Об’єктом соціологічного дослідження може виступати носій конкретної соціальної проблеми, яка турбує соціальну спільноту, групу, а також соціальні інститути, соціальні явища та процеси тощо. Об’єкт виступає носієм суб’єктивного фактору в суспільстві, відрізняється свідомою активністю, проявом волі, наявністю інтересів, цінностей та мотивів, він часто-густо досить складний та поліфункціональний, може мати в собі протиріччя, репрезентувати статистичну та вірогідну природу. Досить часто вивчати об’єкт доводиться в динаміці розвитку у взаємозв’язку з іншими об’єктами, які мають унікальний та неекспериментальний характер побутування в соціальному часі та просторі

Предметом дослідження може виступати окрема характеристика чи ознака об’єкта соціологічного дослідження. Таким чином, у предметі соціологічного дослідження знаходять теоретичне відображення істотні взаємозв’язки проблеми й об’єкта дослідження.

Соціологічне дослідження складається з трьох основних етапів: підготовчого (розробка програми дослідження), основного (проведення емпіричного дослідження), завершального (обробка й аналіз даних, формування висновків і рекомендацій). Кожний етап включає в себе ряд важливих процедур.

Етапи соціологічного дослідження умовно можна звести до трьох, хоча різні дослідники по-різному подають їх кількість:

• 1) Підготовчо-організаційний: розробка програми та робочого плану дослідження;’ підбір, підготовка та інструктаж виконавців; розробка та розмноження інструментарію (анкети, бланка інтерв’ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу документів тощо) та допоміжних документів; вирішення питань офісу, транспорту, зв’язку тощо. На цьому етапі проводиться пілотне дослідження для перевірки надійності інструментарію, його коригування, розробка остаточних його варіантів.
• 2) Польовий (основний): збирання первинної соціологічної інформації та контроль її якості.
• 3) Заключний: підготовка інформації до опрацювання (кодування), обробка інформації (створення комп’ютерної бази даних), аналіз результатів, формулювання висновків та рекомендацій, представлення результатів. Завершується цей етап складанням звіту про виконане дослідження з викладенням його результатів, висновків, рекомендацій. До звіту оформляються додатки, у яких вміщують таблиці, дані яких ілюструють положення всіх розділів звіту. Тут також подають основні методичні матеріали, за якими велося дослідження.

Формулювання гіпотези - заключна частина теоретичної підготовки емпіричного соціологічного дослідження. У широкому значенні гіпотеза (від грец. hypothesis – передбачення) – наукове припущення або гіпотетичне судження про закономірності (причинні зв’язки) явищ та процесів, істинність яких невизначена.

Гіпотеза в соціологічному дослідженні – це науково обґрунтоване передбачення про структуру соціальних об’єктів, характер елементів та зв’язків між ними, про механізми їх функціонування та розвитку. У соціологічному дослідженні гіпотеза може виконувати декілька ролей. Насамперед вона допомагає визначити явища, факти та процеси, серед яких потрібно шукати відповідь. Більш того, вона визначає більш-менш чітке формулювання самого запитання, а також передбачає вихід за межі наявного знання, націлює соціолога на певний результат.

Існують такі вимоги до гіпотез:

• 1. Гіпотеза не повинна мати суперечностей щодо неодноразово перевірених фактів та теорій;
• 2. Вона повинна поширюватися на всі без винятку явища та процеси, які підлягають аналізу;
• 3. Гіпотеза не повинна містити понять, які не мають конкретної емпіричної інтерпретації та яку неможливо перевірити.
•  4. Гіпотеза повинна “передбачати” способи її перевірки.

Попереднє висування гіпотез визначає внутрішню логіку дослідження. Гіпотези сприяють оперативності дослідження, підказують правильний вибір об’єкта і методів збору емпіричної інформації. Досить важливо, щоб гіпотези не обмежували наукового пошуку і не визначали заздалегідь його результатів. Соціологічні гіпотези мають бути сформульовані однозначно, без використання не визначених чітко понять. Джерелами висування гіпотез можуть бути маловідомі факти, аналогії, буденна свідомість, здоровий глузд, неординарні ідеї тощо

Типологія соціального дослідження:

В українській соціологічній думці є різні погляди щодо класифікації конкретносоціологічних досліджень. Існують такі класифікації соціологічного дослідження:
За предметом дослідження – соціально-економічні, соціально-політичні, соціальнопедагогічні тощо; 
За метою визначення динаміки розвитку об’єкта – повторні, панельні, моніторингові; 
За методом дослідження – розвідувальні (пілотажні та зондажні); 
За типом та рівнем – теоретичні, емпіричні, емпірико-теоретичні, фундаментальні, прикладні; За умовами дослідження – польові, лабораторні; 
За отриманими знаннями – новаторські, компілятивні; 
За роллю в науці – фіксування фактів, перевірка гіпотез, узагальнюючі, аналітичні, прогностичні, ретроспективні; 
За масштабом об’єкта – міжнародні, загальнодержавні, регіональні, всезагальні, вибіркові, локальні, галузеві тощо.

Вибір того чи іншого виду соціологічного дослідження залежить як мінімум від таких обставин:

• 1. Соціального замовлення чи потреби конкретної установи або організації;
• 2. Мети, практичної і наукової доцільності дослідження;
• 3. Сутності і специфіки соціальної проблеми, яка обрана предметом розвідки.

Методи проведення соціологічних досліджень. При розгляді цього питання слід зазначити, що жоден з методів соціологічних досліджень не є універсальним, але має свої чітко визначені пізнавальні можливості. А тому не існує взагалі «добрих» чи «поганих» методів, є методи або адекватні або неадекватні поставленому дослідником завданню; надійність методу забезпечується не тільки його обґрунтованістю, але й дотримуванням правил його застосування.

Найбільш економічним з точки зору затрат праці та аналіз документів. Він має й ряд інших переваг у порівнянні з іншими методами. Аналіз документів дозволяє оперативно отримувати фактографічні дані, наприклад про підприємство в цілому і його робітників та службовців. Ця інформація носить об'єктивний характер. Але при цьому не можна забувати про обмеження, які зв'язані з якістю такої інформації.

Важливий метод соціологічного дослідження - спостереження. У соціологічному дослідженні під спостереженням мається на увазі метод збору первинних емпіричних даних, котрий полягає у свідомому, цілеспрямованому, систематизованому, безпосередньому сприйнятті й реєстрації соціальних фактів, які можна проконтролювати й перевірити. Головною перевагою безпосереднього спостереження є те, що воно дозволяє фіксувати події та елементи людської поведінки в момент їх здійснення, в той час як інші методи збору первинних даних базуються на попередніх або ретроспективних судженнях індивідів.

Спостереження як метод застосовується тоді, коли інформація, яка необхідна досліднику, не може бути отримана ніякими іншими способами. Так буває, якщо не хочуть чи не можуть детально описати послідовність своїх дій. Спостереження використовується як джерело інформації для побудови гіпотез, служить для перевірки даних, отриманих за допомогою інших методів.

Найбільш поширений вид опитування - анкетування. Воно є груповим і індивідуальним. Групове опитування застосовується за місцем роботи або навчання. Один анкетер найбільш ефективно працює з 15-20 особами. При цьому досягається 100% повернення анкет, підтримуються взаємні стосунки між анкетерами й респондентами. При індивідуальному анкетуванні анкети розповсюджуються на робочих місцях чи за місцем проживання респондентів. Термін повернення анкет заздалегідь обговорюється.

Соціологічна анкета - це система запитань, об'єднаних єдиним дослідницьким задумом і спрямованих на з'ясування кількісно-якісних характеристик об'єкта і предмета аналізу. До анкети висувається ряд вимог, яких треба дотримуватись при їх конструюванні. Запитання соціологічних анкет повинні класифікуватися за змістом (про факти свідомості, поведінки, особу респондентів), за формою (відкриті й закриті, прямі й непрямі), за функціями (основні й неосновні) тощо.

Інтерв'ювання. Цей метод опитування зараз використовується рідше, ніж методи анкетування. Інтерв'ю беруть за місцем роботи, за місцем проживання. Розрізняють три види інтерв'ю: формалізоване, фокусовано, вільне.

Метод експертної оцінки. Для її проведення як методу збирання необхідних даних насамперед формується група добре поінформованих осіб, які відбираються за такими ознаками: професійний статус (посада, науковий ступінь і вчене звання, стаж роботи тощо); результати тестування (з урахуванням оцінки їхньої попередньої діяльності як експертів) та атестації їх колегами. Враховуються також громадська думка, імідж кожного у даній сфері суспільного життя. Основний робочий інструментарій експертних опитувань - анкети або бланк-інтерв'ю, опрацьовані за спеціальною програмою. Згідно з цим процедура одержання інформації може виглядати як анкетування чи інтерв'ювання експертів.

Соціальний експеримент як метод збирання соціологічної інформації. Для поглибленого аналітичного вивчення соціальної реальності в соціології використовують соціальний експеримент як метод збору інформації про чинники, які на неї впливають, результати та наслідки такого впливу. Це метод одержання інформації в умовах, які контролюються і керуються, тобто в експериментальній групі чи колективі, що вимагає створення відповідної експериментальної ситуації. Головне завдання експерименту полягає в тому, щоб, вибравши для експериментування ту чи іншу групу, впливати на неї певними факторами і стежити за зміною характеристик, які цікавлять дослідників для вирішення завдань управління суспільними процесами.

Соціометричний метод. Перед соціологами постають завдання, які пов'язані з вивченням соціальних і соціально-психологічних процесів у малих групах - бригадах, відділах, малих підприємствах, спеціальних командах тощо. При вивченні таких малих груп ефективно себе зарекомендували методи соціометрії. Термін «соціометрія» походить від сполучення коренів двох латинських слів: socis - товариш, співучасник, компаньйон і metrum - вимір. Соціометричний метод застосовується на рівні мікросоціології, тобто на стику соціології та соціальної психології і пов'язаний із вивченням міжособистих відносин у малих групах. Тому метод соціометричного опитування, в якому основним робочим інструментом є питання соціометричної анкети (тести), дозволяє глибше проникнути у стосунки всередині групи, визначити її лідера.

Висновок. Розглянувши основні соціологічні методи збирання інформації, можна зробити узагальнюючий висновок:

•       По-перше, їх діапазон досить широкий і кожний із них характеризується тими чи іншими позитивами.
•       По-друге, ефективному проведенню соціологічних досліджень сприяє раціональний вибір і комплексне поєднання певних методів, залучення фахівців різного профілю: соціологів, соціальних психологів, математиків, педагогів та інших спеціалістів.
•       По-третє, доцільність застосування того чи іншого методу у даному дослідженні залежить від потенціалу методу, від змісту і завдань дослідження, ступеня опрацювання проблеми, людських, фінансових і економічних ресурсів, якими володіє дослідницький колектив.
•       По-четверте, часто для збирання соціологічної інформації використовуються комбінації різних методів, що нерідко формує нові методи її збирання та аналізу, сприяє утворенню нових нетрадиційних способів отримання даних (наприклад, фокус-група, мозкова атака тощо).

     Пропоную до перегляду відео-презентацію за цим матеріалом:

Першоджерела:1. Вербець В.В. Методологія та методика соціологічних досліджень: Навчальнометодичний посібник. – Друге вид. доп. і перероб. – Рівне: РДГУ: Інститут соціальних досліджень, 2006. – c
Режим доступу: https://eprints.oa.edu.ua/376/1/metodolog.pdf
2. http://dn.khnu.km.ua/dn/k_default.aspx?M=k0109&T=09&lng=1&st=0